Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували (без чиновницької тяганини та церковних постулатів) – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом. Аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…

18 - 20 лютого в Україні вшановують пам’ять героїв Небесної сотні — людей, які 4 роки тому віддали свої життя за свободу під час Революції Гідності.

На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.
То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!

Підтвердженням цього стало вшанування героїв Небесної Сотні  20 лютого у Давидівському НВК.

В коридорі школи біля стенду героям Небесної Сотні  пройшла лінійка-реквієм «Небесна Сотня білих журавлів «.  Ведучі розпочали лінійку-реквієм словами : "Шановні вчителі, учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття. Кожен із цієї Небесної Сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. І ось пройшло вже 4 роки, а смертей все більше й більше... «

Звичайно, сьогодні наша країна переживає,на жаль, дуже важкі часи. А  4 роки тому наше сучасне покоління дізналося, що таке справжня агресія рідної, здавалося б, країни-сусідки, що таке жорстокі вбивства ні в чому невинних людей, справжніх патріотів своєї країни. Померти заради Батьківщини - це не сором, сором - це вбити на передовій брата чи друга, підкорюючись наказам ворога.
Саме тому, з метою вшанування пам'яті "Небесної сотні", які масово були розстріляні 18-20 лютого 2014 року на Майдані, організовано "Хвилину пам'яті", де всі присутні схилили свої голови і , ледве стримуючи сльози, промотали в пам'яті ці страшні події.
Не забули і про тих Чоловіків, що зараз всією силою духа, волі та бажання, всім тілом стоять на сході нашої країни. І ви знаєте, певне, вони воюють там саме за наше майбутнє, за своїх дітей, жінок, матерів, за рідну землю, за ідею державності , а не за комунську ідеологію.

Запалили свічки і за всіх тих, хто віддав своє життя, борючись на справжній , як би це жорстоко не звучало, війні.
І той вогник, що тремтів у руках, то і є надія на життя - життя України, життя кожного солдата та щирого патріота, життя УКРАЇНЦІВ!!!